Партійна преса та видання

Боротьба за землю в Дарницькому районі (або, як цинічно порушується право приватної власності так званих пересічних громадян), г.“Дарницька правда”, №1, лютий 2006 року

Головним постулатом капіталістичного суспільства є постулат про непорушність приватної власності. Морозівська (мається на увазі успішне проштовхування у Верховній Раді О.Морозом Конституції 1996 р.) цей постулат виписаний беззаперечно: ”Ніхто не може протиправно позбавлений прав власності. Права приватної власності є непорушним”. Але Конституція не працює для простих громадян. Можновладці забувають про Конституцію там де можна гарно поживитися, там де стає питання про великі кошти, питання про землю, особливо дорого коштує земля в столиці.

До редакції газети з колективним листом звернулися мешканці приватних будинків, розташованих на вулицях Прип`ятській 4, Прип`ятській 7, Позняківській 15 що на мікрорайоні “Позняки” Дарницького району столиці.

Автори звернення з болем пишуть про тяганину, яка продовжується вже третій рік. Сутність проблемі у наступному.

“З серпня місяця 2004 року на земельній ділянці по вулицях Прип`ятській та Позняківській розпочато будівництво високоповерхових житлових будинків. Замовником будівництва є комунальне підприємство “Житлоінвестбуд УКБ”. Підприємство очолює депутат Київради Непоп В.І.

Кожний з мешканців приватних будинків має держані акти приватної власності на землю, які підтверджує підтверджує Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель в м. Києві. “Відомості щодо скасування зазначених Державних актів чи прийняття рішення Київською міською радою про виділення земельного масиву комунальному підприємству “Житлоінвестбуд УКБ”, де знаходяться земельні ділянки передані у власність громадянам в Держземінспекції м. Києва відсутні”, -підкреслено у листі-відповіді на наше звернення.

Але, незважаючи на все – “Житлоінвестбуд УКБ” розпочав будівельні роботи. Наші будинки від будівництва огородили шестиметровим насипом, зовсім перекриті під`їзди, засипані та зруйновані асфальтові дороги, постійно вимикається світло. Люди проживають на будівельному майданчику, ходять під стрілами баштових кранів, на дахами будинків підіймають бетонні пліти, інший будівельний матеріал. Все же створює небезпеку життю.

Куди тільки не стукаємося ми. Неодноразово скаржилися до Президента України, як гаранта Конституції України, Київського міського голови О.Омельченка. Але на всі наші скарги чомусь відповідає наш образник – Житлоінвестбуд УКБ. А як ще з виконанням Закону України “Про звернення громадян”, де чітко записано, що “органи державної влади і місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв(клопотань) (стаття 15 закону). Чи у нас про закони говорять лише тобі, коли хочуть бути обраними? Лише тоді (на словах) готові захищати права і свободи того “пересічного”, “простого”, “маленького” чи дорослого українця?

Проігноровано органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування і наше звернення, яке було виголошено на Громадських слуханнях у Дарницькому районі 21 липня 2005 року. Вимога щодо призупинення незаконних будівельних робіт та відновлення асфальтових доріг, під`їздів до будинків, відновлення зеленої зони навіть не внесено до резолюції Громадських слухань і не передано до Київради.

А тепер про наші митарства в намаганнях довести свої права у правоохоронних органах. Звернення до прокуратури міста Києва та прокуратури Дарницького району про відкриття кримінальної справи стосовно незаконного будівництва та порушення прав відмовлено. Хоча на депутатський запит депутата Верховної Ради України представника фракції комуністів М.К.Родіонова Генеральна прокуратура України однозначно відповідає, що земельні ділянки по вулицях Прип`ятьська 4,7 та Позняківська 15 не входять в межі відвору “Житлоінвестбуд” УБК. А вони все одно завалюють приватні земельні ділянки сміттям, викорчовують дерева. Чому цього не бачить прокуратура району та міста?

Казали “бандитам тюрми”, “злодіїв за грати”! Але ж сьогодні за гратами, ми. Приватні будинки обнесли зеленим двохметровим парканом, позакривали входи, поставили охоронців на всіх легалізованих та і не дозволених проходах.

Щоб потрапити до своїх будинків нам необхідно уклінно просити охоронців. А кремезний хлопець виконує розпорядження лише свого керівництва. Ось так і живемо.

А серед нас не лише “переснічні”. Власником будинку по вулиці Прип`ятьска є Ветеран Великої Вітчизняної війни. Чим вона завинила в своему житті? У свій похилий вік вона змушена принижуватися, нервувати. А за що? За своє кровне нажите.

Разом з тим будівництво продовжується, а мешканці вказаних вулиць не можуть захистити свої права. Неодноразово вже відбувалися відкриті сутички між будівельниками і власниками землі.

Чиновники подають за відомо неправдиву інформацію. Визначають непридатним для життя будинки, не обстежуючи їх, навіть не ставлячи до відома власників цих будинків.

Але і цього мало Київській міській державні адміністрації. За нашу власність, якою володіли ще наші пращури, нас ще й судять! Не отримавши згоди власників на відселення головне управління житлового забезпечення звернулось з позовом до суду “Про скасування рішення Київради на приватизацію земельних ділянок та примусове виселення власників та мешканців зі своїх приватних будинків”. Подаючи цей позов чиновники навіть не звернули уваги на те, що адміністрація – це не виконавчий орган Київради, і не судитися повинна, а виконувати її рішення. І найстрашніше, що суди (як Дарницький, так і апеляційний), чи то під впливом КМДА, чи то з інших причин, скасовують рішення Київради.

Алюніна Н.В., Сінельниченко А.П,
Шевченко В.П., Шевченко Л.Н.,
Сафонов О.В., Аксенчук Н.І.,

У листі, який отримала редакція є ще багато даних, які красномовно кажуть про незахищеність “простої” людини в нашій державі. І тих хто думає, що ця стаття стосується лише мешканців приватних будинків Києва, ми просимо звернути увагу на останній абзац листа.

“Виходячи з логіки суду, права на приватну власність, закріплені Конституцією – “фількіна грамота”. Коли вас захочуть позбавити приватизованої жил площі – зроблять це прямо, визнавши незаконним САМ ФАКТ приватизації. Розумієте – позбавлять хитро і підступно, скажуть: “Ми не проти Вашого ПРАВА володіти квартирою, але документ, за яким Ви двадцять років тому отримали – ми визнаємо незаконним, так що геть звідси”.

Тобто ніхто в нашій державі не може почувати себе безпечно. І тільки народна влада буде захищати сам народ.

Коли Компартія була при владі, люди йшли зі своїм болем до райкомів, а якщо було потрібно і до обкомів, ЦК, писали у партійні газети. На жаль зараз ми не можемо прямим директивним розпорядженням поновити справедливість. Ми зробимо це, коли влада знов опиниться в руках народу. А поки, будемо захищати людей всіма доступними нам силами в нашій газеті.

Архів, сортувати за: Нові Відвідувані Коментовані