Пошук
Разместить кнопку на Вашем сайте

Газета «Комуніст»
Сайт Комуністичної партії України

Журнал «Комуніст України»

Газета Криворожской городской организации Компартии Украины

Ленінський Комсомол м.Києва

Газета Всекраинского Союза рабочих «Рабочий класс»

Коммунистическая партия Российской Федерации

Московское городское отделение КПРФ

Санкт-Петербугское городское отделение КПРФ

Сайт газеты ЦК Коммунистической партии Китая «Женьминь Жибао» (на русском языке)
Інформація про вибори у ради всіх рівнів

Бесіду вела Леся ТУРОВСЬКА: ГОЛОВНА ТРАДИЦІЯ — СОВІСТЬ ("Киевский вестник", 11 (6145), 2 февраля 2006г.)

У рамках підготовки до березневих виборів відбулася позачергова конференція Голосіївської районної у м. Києві організації Комуністичної партії України. Один із пунктів затвердженої конференцією передвиборної програми - це підтримка канонічного православ'я.

У Деміївській Свято-Вознесенській церкві ми зустрілися з її прихожанином, віруючим канонічної Української Православної Церкви, кандидатом філологічних наук, доцентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександром Степановичем Яровим і ось що почули:

- Я дуже радий, що між церквною громадскістю та Комуністичною партією України на найвищому рівні домовлено про співпрацю. Сам Бог велів, аби ми в інтересах утвердження суспільного блага загострювали увагу не на розбіжностях, а на спільних тактичних цілях. У нас одна столиця, один народ, одна земля та єдина історія, а вже небесні горизонти кожен встановлює собі індивідуально. Ми робимо на Землі спільну справу, хоч і різними шляхами - відстоюємо фундаментальні цивілізаційні цінності, на які спрямовано шалений наступ одвічного наклепника-сатани, чи наддержавного монстра бездушної "влади капіталу" - яка, зрештою, різниця?

"Не убоитесь убивающих тело, души же не могущих убити", - сказав Христос Спаситель два тисячоліття тому вічні слова. Дійсно, змінити щось на краще у нашій жахливій, розпроданій, зневіреній сучасності спроможні лише сміливі борці - люди душі, люди ідеї. У нинішній Україні проглядаються тільки дві суспільні сили, кращих представників яких (а їх достатньо) ніколи не куплять і ніколи не залякають. Навіть ціною власного життя вони будуть готові оплатити перемогу у цій війні, що ведеться силами світової темряви проти нашої "руської правди", віковічних цінностей громади, проти слов'янської православної цивілізації, проти людського в людях. Гадаю, зрозуміло, які дві суспільні сили маю на увазі.

Згадаймо, наприклад, що Зоя Космодем'янська була онучкою тамбовського священика; був "поповичем" і один із чільних маршалів Великої Вітчизняної війни. У справжнього героїзму один корінь - од вічної Правди.

Сьогодні до канонічних храмів приходять онуки та діти тих простих, рядових радянських комуністів, які свято вірили в ідеї суспільного щастя, безкорисливо творили добро, як заповідав Ісус Христос, хоча не називали себе християнами. На жаль, вони дочекалися не тріумфу ідеї, а апогею підлоти, зрадництва, запроданства та померли у злиднях, оббрехані і зневірені…

Ми, православні люди, - не секта й не ізольований орден. Чаючи Царствія Божого в душах наших тут (як торжества добра в собі) та опісля земного життя, ми і на Землі працюємо та творимо, як заповідано Богом та прикладом наших предків.

Маємо спільний із комуністами кодекс - совість. У протестах проти НАТО та євроатлантичної мишоловки - ми разом з комуністами. У закликах до консолідації зусиль трьох братніх східнослов'янських народів - ми з комуністами. Ми також за те, щоб від плодів своєї праці користувався трудівник, виробник благ, а не паразит і спекулянт. "Не работающий да не яст", - це вперше, між іншим, сказав у своєму посланні ще в І столітті нашої ери святий апостол Павло. Ми проти перекручення історії, проти потоку фальсифікаторських нечистот, насаджування насильства і цинізму, тупого отваринюючого споживацтва. Нам шкода тих духовно осліплих людей, які, отримавши всі доступні блага у великій радянській державі - освіту, звання та посади, житло, суспільний статус, - тепер відрікаються самих себе, плюють у криницю, викопану батьками й дідами. Їм страшно зізнатися, що справжня Україна таки була, була саме за радянських часів - зі здоровим працьовитим народом, могутніми заводами та фабриками, потужною наукою, мільйонними тиражами українських книг, всенародною пошаною до трударів, героїв, митців. Щось із тієї доби треба відкинути, як таке, що не спрацювало. Та в цінностях совісті, в уявленнях про особисту порядність і суспільну справедливість ми не маємо значних суперечностей із комуністами.

З нами Бог! Хай живуть Совість, Правда і Добро!

Архів, сортувати за: Нові Відвідувані Коментовані
© Киевский ГК КПУ 2005
Все права защищены. Перепечатка материалов разрешается, только после письменного разрешения автора (e-mail). При перепечатке любого материала с данного сайта видимая ссылка на источник kpu-kiev.org.ua и все имена, ссылки авторов обязательны. За точность изложенных фактов ответственность несет автор.