Олександр Малєвський: ОЦЕ ТАК ЄВРО СТАНДАРТ!? (г."ДАРНИЦЬКА ПРАВДА", №4,ноябрь 2007г. СПЕЦВЫПУСК: 90-ЛЕТ ОКТЯБРЯ!)

Газета Дарницької районної в місті Києві організації Комуністичної партії України

Стихла галаслива передвиборча компанія. Від часу вицвіли листівки: "Києву - стандарти життя!", "Київ - європейська столиця!", наліплені найманцями на всіх будинках і парканах міста тисячними тиражами. Загиджене демагогічною макулатурою місто - герой Київ, на жаль, стало схоже на сміттєзвалище.

Кияни загіпнотизовані обіцянками - цяцянками "нових українців" та їх посібниками, "клюнули" на гарні слова і обрали демагогів депутатами районних та міської ради і мером Києва.

До влади дорвались, а господарювати, чи то кибиту не вистачає, чи з якихось інших причин господарюють вкрай погано.

Факти свідчать, що їх передвиборчі слова і реальні щоденні справи далеко не співпадають. Підтверджу слова конкретними прикладами.

За часів радянської влади будували школи, дитсадки, але не все встигли добудувати. Так, на розі вулиць Ревуцького, Бажана, Вишняківської такі об'єкти вибудовані в два - три поверхи. На території розкидані будівельні матеріали, утворилось звалище сміття. В недобудовах живуть зграї бродячих собак, бомжі, збираються наркомани. Поряд з сміттєзвалищем знаходиться школа №316, дитячий майданчик, продовольчі магазини, ларьки, житлові будинки.

"Оранжисти" волають, що завдяки їх старанням в Україні з'явилась свобода слова. Дійсно, говорити дозволено, але кому потрібні твої слова, навіть якщо вони чогось варті? Плещуть словами, мов горохом об стіну, але ніхто не намагається почути слова іншого. То хіба ж це свобода слова? Кому потрібна така свобода слова? Вже декілька років жителі мікрорайону звертаються до керівництва Дарницького району, до влади міста Києва з проханням вжити заходів щодо завершення будівництва довгобудів. Ні стара влада, ні новоспечена районна і міська влада не чує голосу своїх громадян. Не звертають уваги не тільки на усні, а й на письмові звернення громадян. Та, що там казати про "маленьких українців", як любить називати громадян Президент Ющенко, народні депутати України звертались неодноразово до місцевої влади і ніякої реакції.

Навесні групу народних депутатів України другого - третього скликань гарно зустрів помічник - консультант Черновецького Ржавський вислухав. Подякував. Забрав листа. Навіть зробив декілька погрожуючих дзвінків підлеглим. Пройшло чимало часу, смітники огородили бетонним забором і все. Ми розуміємо, що у сучасних буржуїв коштів на школи та дитсадки не має, на таку "чепуху" вони капітал не витрачають. Якби запропонували побудувати казино - тут би бігали всі: від мера до технічки. Найшли б кошти. На глупі щорічні вибори знаходять сотні мільйонів гривень. Ну, не хочете добудувати школу, дитсадок, то хоч смітники приберіть. Ви ж ВЛАДА!!! Тисячі дитячих очей бачать з класної кімнати ті смітники. Ціле покоління виросло в смітниках міста Києва. Ви, пани, районні та міські чиновники колись думали про те, чи любитимуть свій Київ, свою Україну ті, що живуть біля цих смітників?

На зборах жителі мікрорайону відкрито говорять про бездарність, безпорадність районної і міської влади. Вражає те, що бездіє санітарна служба району і міста. Невже в місті не знайдеться жодного чиновника, котрий має елементарну відповідальність?

Знову пишуть листа його величності пану Черновецькому мешканці житлового масиву:

"...в нашому мікрорайоні є цілий ряд проблем, котрі не дають нормально жити. Так, за кілька сотень метрів від житлових будинків розташовано завод по спалюванню сміття та фільтраційні поля. Від неприємних запахів дихати не можливо взимку, а тим більше, коли настає теплий період. Безперечно, окрім того, що неприємно жити серед таких запахів, це ще завдає чималої шкоди здоров'ю. Технологія на фільтраційних полях не дотримується. Поля перетворились в міське звалище будівельних та інших відходів. Ми розуміємо, що для реконструкції потрібні чималі кошти, але терпіти далі немає можливості..."

Пропрезидентські сили захотіли виборів, вгнали туди, на мою думку, через не дуже розумні голови деяких владомоджців, сотні мільйонів гривень. Я зовсім не розумію вас, моїх сусідів, жителів навколо смітника. То що, кошти на вибори в першу чергу, а на реконструкцію сміттєзаводу, фільтрових полів, чи добудову шкіл й дитсадків в останню?

Я звертаюсь до тих, хто голосував за обрання до місцевих органів влади депутатів, мера Києва. Чи не час вам спитати їх, коли вони будуть захищати ваші, а за одне й мої інтереси? Чи так і житимемо з затуленими носами та з полуденною на очах?