Інформація про вибори у ради всіх рівнів

Віце-спікер Верховної Ради України Адам Мартинюк: найголовніший пріоритет як для Поділля, так і всієї України – людина, її матеріальний і духовний статок, реальний захист громадянських прав

(Газета “Подільські вісті”, 25.09.2007 року)

Підготував Володимир Золотарьов

Чи застосовували нові форми агітаційної, масово-політичної роботи комуністи під час нинішньої виборчої кампанії, зокрема, в “некомуністичних” областях – на Волині, Львівщині, Тернополі? Які тут відсотки голосів планують взяти комуністи?

Найперше, я не сказав би, що ці області “не комуністичні”. Таких в Україні взагалі немає. Адже ідея соціальної справедливості притаманна переважній більшості нашого суспільства. Інша річ, на якому рівні ця ідея розуміється кожною конкретною людською особистістю, наскільки людина готова її відстоювати, в тому числі й шляхом голосування під час виборів за ту чи іншу політичну силу. Переконаний, що й серед тих, хто буде голосувати за БЮТ чи БНУНС, більшість так само за соціальну справедливість, але сподівається отримати її від цих політичних сил. Ви можете зауважити, що такі сподівання є наївними, але це – реальність, в котрій ми всі живемо.

З іншого боку, за умов шаленої антикомуністичної кампанії в цих областях, далеко не всі виборці можуть відверто висловлювати свої ідейно-політичні переконання. Частина людей залякана, і це не є секретом. Адже у кожного сім”я, діти – тому доводиться дорожити робочим місцем тощо. Все це добре відомо, і ми цих людей розуміємо.

Щодо форм роботи, то якихось особливих новацій не було. “Від хати до хати” у сільській місцевості, агітнамети у містах, листівки, збори і мітинги, словом, зустрічі з виборцями, виступи в місцевих ЗМІ, в тому числі на телебаченні, - ось чим ми займалися.

Можу додати, що цього разу наша кампанія велася більш жваво, особливо в ЗМІ. Отже, маємо підстави розраховувати на кращі результати, ніж на виборах у 2006 році. Наш потенційний виборець у цих областях сягає 10-15%, реально сподіваємось на 3-4%. Показник скромний, але ми добре знаємо, що буде робитися на виборчих дільницях при підрахунку бюлетенів, та як будуть “голосувати” ті люди, що перебувають за кордоном на заробітках.

В окремих районах нашої області люди, можна вважати, масово пішли в КПУ. Чи спостерігається подібне в інших регіонах України. Де? За рахунок яких категорій людей поповнюється КПУ?

Спостерігається. Інтерес до Компартії, до наших програмових цілей і завдань у суспільстві зростає. Все більше громадян України на власному гіркому досвіді переконується, що капіталізм, тим паче в тому вигляді, як він склався у нашій країні, - це благоденство лише для не багатьох і суще пекло для решти. Партія поповнюється, оновлюється і молодшає. Ось приклад по Луганській області. Протягом серпня тут до лав КПУ прийнято 54 чоловік. Серед них тільки четверо пенсіонерів, решта – це молоді люди віком до 35 років. Подібні процеси набувають сили також у Кримській автономії, Вінницькій, Волинській, Донецькій, Черкаській та інших областях.

До партії йдуть робітники, інженерно-технічні працівники, наукова, творча інтелігенція, студентство, особливо у вузах технічного, якщо можна так сказати, спрямування. Відбувається зміна настроїв на нашу користь і в “середньому класі”. Складнішою виглядає ситуація на селі. Ця обставина пов”язана з демографічною проблемою. В усякому випадку, якщо раніше наші політичні опоненти говорили, що комуністи – це партія пенсіонерів, сьогодні для таких оцінок підстав набагато менше.

Гадаю, питома вага молоді в партії буде збільшуватися. Зокрема, і через ту обставину, що саме молодь найбільш гостро сприймає несправедливість суспільного устрою.

Ваше бачення роботи нового парламенту. Чи буде значно переформатований він?

На особливе переформатування сподіватися не варто. У парламенті будуть представлені практично ті ж самі політичні сили. Очікуємо, що збільшиться кількість депутатів від КПУ. Працювати доведеться у складній обстановці. Адже співвідношення основних сил суттєво не зміниться. Отже, буде й надалі так, що одні намагатимуться зробити щось корисне для суспільства, а інші, як і раніше, стануть трощити матеріальну базу Верховної Ради, захоплювати електрощитові. Що стосується народних депутатів від КПУ, ми завжди і за будь-яких обставин будемо захищати інтереси трудящих.

Ви, комуністи, виступили ініціаторами створення червоно-голубої коаліції. Чи підтримали вашу ініціативу регіонами? Якщо так, то яким ви бачите новий парламент?

Регіонали обмірковують нашу пропозицію. У них є певні внутрішні проблеми. Ми до цього ставимось з розумінням і сподіваємось, що коаліція буде створена саме у такому форматі. Інша річ, що “на тому боці”, тобто у Президента, не проти коаліції БНУНС з Партією регіонів. Віктор Андрійович таким чином прагне не тільки загнати в глухий кут Юлію Володимирівну та не допустити висування регіоналами свого кандидата на президентські вибори, але й суттєво послабити ПР як політичну силу – адже електорат регіоналів таких кульбітів біло-синього керівництва не сприйме. Гадаю, в Партії регіонів розуміють, до чого йдеться і, зрештою, їх рішення про коаліцію буде оптимальним.

Комуністи також обіцяють чимало соціальних благ для населення. За рахунок яких джерел фінансування їх здійснюватимите?

Джерел чимало. По-перше, за рахунок реприватизації бюджетонаповнюючих галузей і виробництв. Насамперед йдеться про виробництво спиртних напоїв та тютюнових виробів. По-друге, запровадження прогресивного податку на прибуток, податків на багатство й розкіш. Тобто йдеться про те, що основний податковий тягар буде перенесено з праці на капітал. По-третє, запровадження державної монополії на видобуток нафти, газу, вугілля та інших корисних копалин. По-четверте, скасування наскрізь корупційного ПДВ і повернення до податку з обігу. По-п”яте, зменшення на 50% видатків на утримання державного апарату, скасування соціально несправедливих пільг для вищих чиновників. По-шосте, ліквідація тіньових і корупційних фінансових схем, наведення порядку у використанні бюджетних коштів.

Цей перелік можна ще довго продовжувати. Хочу лише додати, що одне скасування інституту президентства здатне додатково принести в бюджет майже мільярд гривень.

Як, на ваш погляд, будуть розгортатися події в перші дні після виборів? Окремі політсили будуть оскаржувати результати виборів у судах, знову наполягатимуть на незаконності їх проведення тощо?

Без судів у нас ніколи не обходилось. Інша річ, на чию користь суди виносили вердикти. Так буде й цього разу. Не виключено також, що наші опоненти з “помаранчевого” табору у разі, якщо програють вибори, відмовляться складати присягу і, таким чином, не дозволять новому скликанню парламенту конституюватися. У цьому випадку виникає реальна можливість встановлення у країні диктатури з боку Президента і його оточення. Недаремно Компартія виступала проти цих виборів, тим паче, що вони мають антиконституційний характер. На жаль, поступливість наших партнерів по коаліції зробила їх невідворотними.

В усякому разі, сподіватися на стабільність у країні після виборів не доводиться. Її не буде до того часу, поки ми не скасуємо інститут президентства і не усунемо тим самим проблему двовладдя. Маємо всі зрозуміти, що шлях до демократії та стабільності пролягає не через президентський кабінет, а через парламентську залу.

Ваша оцінка діяльності Хмельницької обласної партійної організації, її місце серед подібних в Україні?

Скажу так: обласна партійна організація має ще чимало невикористаних резервів. Це означає, що на тлі інших областей бачиться непогано, але б мало бути краще. Самі кажете, що в Компартію в області йдуть “цілими районами”. А от на виборах результати чомусь скромніші. Але про деталі дозвольте мені поговорити з однопартійцями. Маємо ж ми право мати хоч деякі “секрети” від журналістів!?

За рахунок чого чи кого фінансувалася виборча кампанія Компартії? Скільки, на вашу думку, було витрачено коштів на її проведення?

Я вже якось казав, що наші фінанси — це “золото Полуботка”, або золото партії. У нас 100 тисяч комуністів. Є членські внески, люди сплачують один відсоток від зарплати. Двадцять відсотків від своєї зарплати відраховують до партійної каси народні депутати. А отже прибутки партії щомісяця — мінімум мільйон. У нас також є спонсори, які допомагають.

Після виборів ми у встановленому порядку надамо інформацію про витрачені кошти. Але й зараз можу сказати, що ціна одного голосу виборця за Компартію буде найменшою серед усіх учасників виборчих перегонів.

Спрогнозуйте ваш відсоток голосів і скільки місць за результатами виборів будуть мати в парламенті комуністи?

На з’їзді ми поставили завдання набрати 10-12%, а це 60–70 народних депутатів. Соціологічні служби “наділяють” нас дещо меншими показниками. Але слід мати на увазі як їх певну заангажованість, так і ту обставину, що не завжди прибічники Компартії, особливо в західних областях, про що вже йшлося, схильні відверто говорити про свої політичні уподобання. Наразі питання полягає в тому, наскільки чітко і принципово зможуть наші представники спрацювати на виборчих дільницях. Адже фальсифікації відбуваються, в першу чергу, саме там.

Крім того, вже не перший рік у боротьбі проти Компартії використовуються псевдопартії-клони. Цього разу у виборах бере участь так звана КПУ (оновлена). Цей клон у виборчому бюлетені йде під першим номером, а ми маємо №13. Тому не виключено, що хтось з наших виборців може помилитися. Словом, у житті, як у житті.

Які першочергові ініціативи, закони зініціюють комуністи у ВР нового скликання?

Маємо продовжити конституційну реформу. Насамперед у частині підвищення ролі та розширення компетенції органів місцевого самоврядування. Вся повнота влади на місцях має належати радам. Держадміністрації скасовуються, на їх місце приходять виборні виконкоми рад. Таким чином, замість вертикалі чиновників, котрих призначає Президент, створюється вертикаль рад, котрі замикаються на Кабінеті Міністрів, який призначається коаліційною більшістю у Верховній Раді.

Гадаю, Ви разом з читачами газети погодитеся зі мною, що демократії в цьому разі буде набагато більше, ніж зараз, коли в області з “легкої руки” Президента призначаються губернатори, де їх, як кажуть, на нюх не переносять. Партія регіонів тут нас, в основному, підтримує, отже, маємо зрушити віз з місця.

Поруч з цим, мусимо наполегливо працювати над реалізацією наших соціальних зобов”язань перед суспільством. Зрештою, досить говорити, як дехто з наших політиків робить, про те, що Україна – європейська країна. Настав час життя в ній зробити європейським. І ми, і Партія регіонів однаково розуміємо, що досягти цього можна лише на шляху переходу до інноваційної моделі економіки. Милування старожитностями чи вишиванками тут не допоможе.

Кого ви реально бачите спікером ВР?

На мою думку, у парламенті нового скликання буде чимало людей, здатних очолити вищий законодавчий орган нашої держави і працювати на цій посаді на високому професійному рівні. Щодо персоналії, то вона буде визначатися залежно від того, яким виявиться склад коаліційної більшості. Давайте трохи зачекаємо.

Оцініть, будь ласка, роботу тих високо посадовців, які пройшли в уряд за квотою КПУ. Якщо вони чогось із суттєвого не виконали, то чому?

Коаліційний уряд працював лише один рік, до того ж за умов безперервного саботажу, відвертого тиску з боку “помаранчевих” і самого Президента. Доводиться тільки дивуватися, як багато в цій ситуації вдалося зробити. Достатньо нагадати, що в 2006 році Антикризова коаліція приймала економіку з 7-мільярдним касовим розривом у бюджеті, а вже за кілька місяців змогли перейти до підвищення зарплат і пенсій, збільшення соціальних видатків загалом.

Сьогодні, слід визнати, маємо справу з підвищенням цін, інфляційними явищами. Але слід бачити, хто за цим стоїть, - та ті, кому це вигідно. Ті, хто розраховує на реванш на дострокових виборах. Саме вони діють за принципом “чим гірше, тим краще”. І при владі були, крім створення штучних криз та чвар між собою нічим не займались, і в опозиції опинились – те саме роблять.

Наші представники в уряді, вважаю, працювали гідно. Особливо міг би відзначити міністра охорони здоров”я Юрія Гайдаєва. Він працював коротший час, але зрушення міністерства в тому, що стосується захисту материнства і дитинства, боротьби з епідеміями СНІД і туберкульозу, сердечно-судинними та онкологічними захворюваннями, відчутні. Гайдаєв, як Ви, напевно, знаєте, увійшов до першої п”ятірки виборчого списку Компартії.

Ідея соціального примирення. Ваш лідер П.М. Симоненко, перебуваючи у нас, висловився, що комуністи мають напрацювання з цього приводу. Які конкретно вони?

Говорити про соціальне примирення у класово-антагоністичному суспільстві доволі складно. Це більше підійшло б представникам Соціалістичної партії, які вбачають соціалізм у перерозподілі певної частини бюджету на користь найманої праці за збереження домінуючої ролі приватної власності. Повного миру між працею і капіталом ніколи бути не може. Навіть у таких цитаделях сучасного капіталізму, як США чи Велика Британія. Ви ж бачите, що страйкова боротьба триває й там.

Інша річ, що навіть Маркс задумувався над тим, з позиції якої справедливості він піддав критиці буржуазне суспільство – з позиції справедливості комуністичного майбутнього чи з позиції справедливості самого капіталістичного суспільного ладу. Маркс вважав, що від концепції справедливості не слід вимагати нічого більшого, крім як відповідності своєму природному способу виробництва, надбудовою котрого вона є.

Але із цього не випливає, що маємо миритися з капіталізмом і його суб”єктами. При капіталізмі його власна справедливість нерідко порушується. Це порушення може мати місце у відносинах обміну, коли порушується його головна умова – еквівалентність. “Користування робочою силою і розкрадання її – це зовсім різні речі”, - говорив Маркс у “Капіталі”.

Це порушення може мати місце у відносинах розподілу, коли, наприклад, робітникам систематично недоплачують за їх працю, або, як в Україні, часом взагалі нічого не платять. “Справедлива заробітна плата за нормальних умов – це та сума, яка необхідна для того, щоб забезпечити робітнику засоби існування, потрібні відповідно рівню життя в його становищі і в даній країні”, - наголошував Енгельс.

Ось з цим ми завжди боролися і будемо боротися. Ще й маючи на увазі, що рівень життя повинен бути таким, щоб і сам робітник, і особливо його діти мали можливість вийти з тієї соціальної ніші, в котрій перебувають, тобто були хоча б потенційно соціально мобільними.

В цьому розумінні соціального миру бути не може. Але може бути спільне бачення вищих національних інтересів і спільні дії заради їх досягнення. Скажімо, в окупованій Франції комуністи і голлісти діяли спільно заради звільнення країни. Так само ми можемо діяти спільно з регіоналами заради зміцнення суверенітету України, виводу її до лав високорозвинених країн. Саме це мав на увазі Петро Симоненко, коли говорив про необхідність створення “червоно-синьої” коаліції та на її основі загальнонаціональної коаліції патріотичних сил.

Висловіть ще свої головні бачення виходу України з нинішньої суспільно-економічної кризи.

Власне, я вже почав про це говорити, відповідаючи на попереднє питання. Потужна “червоно-синя” коаліція, якщо вона буде створена, за підтримки патріотично налаштованих позапарламентських політичних і громадських сил здатна, на мій погляд, не тільки забезпечити поступальний соціально-економічний розвиток України, підвищення життєвого рівня громадян, але й зупинити нашестя середньовічної реакції, прихід диктатури, що готують нам Президент і близькі до нього політичні сили.

Якщо ж станеться так, що перемогу отримають “помаранчеві”, доля України, народу виявиться такою, що не позаздриш. Люк інферно закриється, і надовго. Адже зрозуміло, що за “помаранчевими” стоять зовнішні сили, яких влаштовує тільки неоколоніальний і периферійний статус України. В ролі гідного конкурента на світових ринках ми їх не влаштовуємо.

Чи готові ви будете співпрацювати з новим урядом, якщо результати чергового волевиявлення українців будуть в чомусь не на вашу користь. Як ви це робитимете конкретно?

Ми готові підтримати ініціативи будь-якого уряду в тому випадку, коли вони мають соціальну спрямованість та не шкодять суверенітету держави. Але я все-таки переконаний у тому, що це буде наш уряд.

Якими ви бачите головні пріоритети розвитку нашого подільського регіону?

Гадаю, тут необхідно, як це й робилося за років Радянської влади, розвивати високотехнологічне і конкурентноздатне виробництво з високою часткою доданої вартості. А на селі обов”язково мати високотоварне сільськогосподарське виробництво. Крім того, область має об”єктивні умови для розвитку рекреаційного і туристичного секторів економіки.

А найголовніший пріоритет як для Поділля, так і всієї України – людина, її матеріальний і духовний статок, реальний захист громадянських прав.

Архів, сортувати за: Нові Відвідувані Коментовані