Актуальне в пресі

А.Карпусь: Наглость, ложь и провокация – главный стиль “оранжевых” (одна из публикаций г.“Киевский вестник” от 5.04.2007г. и комментарий к ней), 21 апреля 2007г.

В статье “Письма издалека”, в газете “Коммунист”, декабрь 2004 года, автор писал, что с приходом оранжевых к власти, ничего хорошего для Украины не будет. Например, там есть такие слова:

“И мы немного забываем, что господин Ющенко не имеет внятной политической или экономической программы. И забываем о том, что рядом с ним откровенно сомнительные личности. Например, г-н Зинченко. Или Тимошенко.

Мы уже не ощущаем того, что текущая оппозиция и ее единение есть коктейль совершенно разных и несовместимых интересов и стремлений в долгосрочной перспективе, что аж страх берет. Мы получим абсолютно недееспособную власть, у которой не будет даже своих интересов”

Что же нас ждет?

Резкое снижение темпов роста экономики.

Резкое повышение цен. Иными словами, новый и очень существенный виток инфляции.

В результате мы ощутим жуткое похмелье. Все мы, что вчера кричали на майдане.

Как видите, прогноз оказался достаточно точным. Многие, особенно из бывших “оранжевых” и в них разочаровавшиеся, задают вопрос: “Откуда ты знал?”

Есть такая украинская пословица: “Если хочешь знать, какая будет жена, посмотри на тещу”. Переворот осуществлялся на американские (т.е. шпионские) деньги, а также деньги, награбленные у своих народов (из бывшей Югославии, Грузии; Украины –деньги с разграбленного банка “Украина”, деньги, наворованные Юлей, когда она руководила ЕЭСУ; России – деньги, наворованные Березовским), которые американцы разрешили расходовать на это дело. Но идеологами были американские спецслужбы.

Поэтому я посмотрел, а каких успехов достигли те страны, в каких были осуществлены перевороты с помощью американцев.

От многих приходится слышать: “Нам бы Пиночета”. Лет 10 назад был опубликован анализ “успехов” Пиночета. Оказывается, после прихода с помощью американцев к власти, ему американцы дали “для стабилизации чилийских денег” 2 млрд. долларов (БУМАЖКАМИ). В результате, за 20 лет, по процентам, чилийцы выплатили американцам 20 (ДВАДЦАТЬ) миллиардов долларов ТОВАРАМИ, ПРОДУКТАМИ, и еще оказались должны 20 млрд. долларов. А экономика Чили только через двадцать лет поднялась до того уровня, который был при прежнем президенте Альенде. Вот в этом суть американской помощи – поревращение страны в дойную корову для США.

По сценарию, подобному оранжевому перевороту, американцы осуществили перевороты где-то в 24 странах, в том числе в Перу, Югославии, Грузии. В 13 странах им это не удалось, например, в Белоруссии.

Что происходило в Перу?

Предыдущий президент Перу японского происхождения Фухимори – вступив в должность, решительно и энергично взялся за выполнение своих обещаний и сумел добиться впечатляющих успехов. Запущенные механизмы стали давать ощутимые результаты. Правительству удалось справиться с гиперинфляцией, улучшить показатели роста ВВП, значительно увеличить объем иностранных инвестиций, осуществить масштабную приватизацию. Эти меры помогли несколько смягчить и социальные проблемы. Были … серьезно подорваны позиции наркомафии, уничтожены обширные плантации коки.

На волне этих достижений Фухимори в 1995 году легко взял верх над своим основным соперником, бывшим генеральным секретарем ООН Пересом де Куэльяром и вторично стал президентом…

Но именно успехи Перу не понравились американцам, и они на следующие выборы выдвинули кандидатом в президенты представителя от этнических индейцев Алехандро Толедо. Потому, что Западу не нужна ни сильная Перу, ни сильная Украина. Технологии в Украине были такие же, как и в Перу.

Посмотрите, сколько националистических лозунгов звучало и, особенно сейчас звучит, со стороны “оранжевых”. Одним из главных аргументов Юли, что на ее митингах выступления на украинском. Я, будучи этническим украинцем разобрался, что язык наших предков ближе к нынешнему русскому, чем украинскому. Да и сам термин “Украина” походит от “окраина”. А язык украинский отличается от русского, в основном, тем, что часть терминов Руси заменены польскими словами, и, как оценивают филологи, разница в языках Украины и России меньше, чем в южных и северных говорах Франции, Германии. Ни гордиться, ни расстраиваться оттого, что мы из “Окраины” не следует, ибо пограничники, обычно, даже в большем почете, жители центральных областей ввиду более тяжелых испытаний, которые приходятся на их судьбу.

Не удалось только американским наемникам в Украине довести дело до стрельбы и слезоточивого газа, а в Перу все это получилось. Были тоже лозунги типа: “Кучму геть!!!!! Нас багато і нас не подолати!!!!”

“Новый обещал, - уничтожить коррупцию, повысить зарплаты учителям, врачам и т.д., Америка нам поможет, станем почти, как в США, вообще всё будет О.К., всех бандитов в тюрьму посадим…

Избранный с помощью “красных ленточек” новый президент Толедо хоть и шел к власти под лозунгами борьбы с коррупцией, корруппция при нем, как следует из письма, возросла, пенсии уменьшились, налоги возросли”.

То же самое произошло и в Украине. И даже Юля, которая сама награбила у народа Украины суммы, оцениваемые Соросом в 11 миллиардов долларов США, не вытерпела наглости, с которой “любі друзі” начали разворовывать народное достояние, и заявляла, что она не может им подать руки потому, что у них руки постоянно заняты – они постоянно что-то тырят.

Заканчивается статья так:

“…жители Перу прозрели примерно через год, несмотря на сохранение некоторой стабильности, то у тех украинцев, которые проголосовали за Ющенка, этот счет пойдет на месяцы.

У меня единственная просьба: не сильно бейте агитаторов, которые вас агитировали за Ющенко. В основном это молодые ребята. Например, один из них, обучаясь в одном из лучших в советское время вузов, на экономическом факультете Университета им. Т.Г.Шевченко, не мог даже посчитать процент проголосовавших. Главным виновником, конечно, является Кучма, который не смог через соответствющие службы защитить этих малограмотных ребят от акул, именуемых агентами влияния (шпионов)”.

Как видите, прогноз оказался довольно точным.

Будучи членом избирательной комиссии, я видел, что провокацией занимались как раз “оранжевые”. Так представитель “оранжевых” от Бродского настаивал, чтобы заставлять людей бюллетени вбрасывать сложенными вчетверо для сохранения тайны голосования. Я возражал: “Нам, ведь потом придется тратить время на разворачивание бюллетеней при подсчете”. – Не Ваше дело.

Причем, я бы ничуть не удивился, если бы пойманный злоумышленник сообщил, что те, кто предложил ему это сделать за деньги, назвался представителем регионалов, ибо провокации – это американский стиль, а, значит, и “оранжевых”. И окончательно меня в этой мысли утвердила публикация в газете “Киевский вестник” за 5 апреля 2007 года, выдержка из которой приводится ниже. (Первоисточники печатаются на языке оригинала).

В приложении, в тексте на украинском языке, жирный курсив выделен автором. Писал, безусловно, кто-то из разочаровавшихся в Ющенко и К^о .

Отсюда весь комплекс вопросов и о легитимности президента Ющенко и о правовой (и не только) квалификации таких действий по приходу к власти.

Светлана ШМЕЛЕВА: Сколько веревочке ни виться…СКАЖЕМ “НЕТ!” ОРАНЖЕВО БЮТОВСКИМ ЗАХВАТЧИКАМ (г."КИЕВСКИЙ ВЕСТНИК" 5 апреля 2007 года

Обращаюсь к вам, уважаемые читатели, к вашим друзьям-единомышленникам с открытым призывом дать отпор и президентской бесхарактерности, и сумасбродности предводительницы бютовцев, и агрессии "самооборонца".

Если вы в это время, в этой ситуации останетесь сидеть в теплых квартирах в ожидании, что же будет дальше, то я могу уже сегодня вам сообщить: оранжево-бютовские предатели Украины сделают все, чтобы окончательно уничтожить нашу страну, наш народ, нашу землю.

Не поддавайтесь словоблудию ни первых лиц оппозиционеров-агрессоров, ни их прислужников, ни рядовых крикунов типа бабы Параски. Делайте выводы только после того, когда хорошо, очень хорошо подумаете, поразмышляете, проанализируете происходящее.

Вышеперечисленные носители зла не думают о вашем благополучии, они добиваются одного - отобрать власть. Но, уважаемые наши читатели, даже если вдруг это произойдет, они не смогут поделить власть по одной причине: и Ю. Тимошенко, и Ю. Луценко, и В. Кириленко больны жаждой быть первыми и главными. А ведь есть еще десяток-полтора стремящихся к государственному "пирогу" благ. Я не назвала пана Ющенко в числе рвущихся к власти и богатствам не потому, что забыла, или другого о нем мнения. Совсем нет. Все гораздо проще: его как лидера, личности, политика уже нет. Живым осталось грешное тело, а дух, душа вместе с совестью и разумом окончательно покинули его. Президент предал народ (не захлебывайтесь злостью те, кто влюблен в пана Ющенко, досрочные выборы ударят и по вашим кошелькам), но, в первую очередь, он предал и даже продал себя. Он лег под ноги оппозиционерки. Чего хорошего можно ожидать от "лежачего" гаранта?! Как можно верить президенту страны, который идет на поводу у нарушителей, фальсификаторов, предателей?! У тех, кто нагло нарушает Конституцию, кто отметает Законы и живет по своим неписаным, глубоко бесчеловечным и антигуманным правилам.

Наберитесь мужества. Скажите свое веское слово, проявите фронтовую смелость и единство. Ни одному разумно мыслящему человеку досрочные выборы не нужны. Причина одна - пострадают все, кто зависит от Государственного бюджета. Выборы в любые советы, как и на пост президента - это огромные финансовые затраты, это деньги из Госбюджета. Вы готовы снова жить на копейки, ради удовлетворения чьих-то амбиций?

И последнее. Даже если дело дойдет до досрочных выборов в Верховную Раду, ситуация с большинством в парламенте не изменится: оно будет состоять из регионалов, коммунистов, социалистов! БЮТ пройдет в ВР, но будет в меньшинстве, потому что тот мизер, который наберут "нашеукраинцы", ничего не решит для мадам оппозиционерки. Так зачем идти на поводу у нее и сознательно загонять и себя, и страну в экономическое падение?!

Вставайте, поднимайтесь, объединяйтесь на защиту социально настроенной Коалиции национального единства и Кабинета Министров.

Победу необходимо отстоять.

Предлагаю всем небезразличным к происходящему в стране, и в первую очередь руководителям ветеранских организаций всех уровней, поделиться с нами своим мнением и сообщить о принятом решении.

P.S. На 3-й странице сегодняшнего номера размещен материал, который раскрывает секреты политтехнологии "оранжевых". Мы не знаем автора этого "труда", даже допускаем, что этот текст "запустили" именно "оранжевые" или кто-то из не попавших в Верховную Раду, но произошедшее во время выборов-2004 и 2006, а также происходящее нынче, заставляет нас ознакомить народ с этим "учебником" зла.

И следующее. Не спешите обвинять нас в антисемитизме. Наше отношение к евреям, как и к людям других национальностей, проживающих в нашей стране, - было и останется искренним и незыблемым, что подтверждают регулярные публикации в "Киевском вестнике". "Документы" же, использованные в материале о грязной политтехнологии, печатаются без редактирования и на языке оригинала. Как говорится: из песни слов не выбрасывали.

А то, что творится нынче в Украине, к чему призывают тягныбоки и ему подобные нацисты, куда загоняют нас с вами (невзирая на национальности) нынешние оппозиционеры, действительно является огромнейшей угрозой для всего многонационального населения страны.

Поэтому призываю всех к спокойствию и взвешенности в принятии решений. Не тратьте силы на обиды, а направьте всю свою мудрость на отпор оранжево-бютовским захватчикам. Коллектив "Киевского вестника" вместе со всеми патриотическими силами будет бороться за правду и справедливость. И мы обязательно победим!

ВСЕ НАЧАЛОСЬ С ПИСЬМА

Сердечно благодарю за Ваши статьи. Вы высказываете мнение миллионов думающих людей, следящих за событиями в стране на протяжении последних 16 лет.

С 2003 года, когда стало стабилизироваться положение, налаживаться производство, улучшаться жизнь простых людей, организовалась группа заговорщиков, срывавших работу Верховной Рады и принятие необходимых Законов, саботировавших заседания парламента и голосование, а в 2004-м решивших взять власть в свои руки.

Действовали подлым, преступным путем. Провели соответствующую подготовку через обработку населения Западной Украины с митингами, походами на Говерлу, мобилизацией студентов, УНСовцев, "Поры", фашиствующих националистов. Понавозили массу людей в Киев, остальное всем известно. А власть "хлопала ушами". Посадили на "трон" колхозного счетовода ("ни рыба ни мясо"), разрушив начатое возрождение, а он предал интересы народа. Провалив, разбазарив все, что только можно, перегрызлись, а теперь не дают работать Верховной Раде и Правительству.

А масштабная преступница со стажем Тимошенко ведет открытую войну. И почему почти все каналы телевидения демонстрируют ее злобствующие выступления, а не освещают работу действующей власти? Все заигрались, или все куплены? Для нее народ - биомасса. Думаю, если бы люди, голосовавшие за БЮТ, узнали, что они не избиратели, не народ, а биомасса, тут же отвернулись бы от этого сборища, рвущегося к власти любой ценой.

Я уверен, что нужен Закон "Об антигосударственной деятельности", который мог бы обуздать беспредельщиков. Каждый должен получать по заслугам.

А как может терпеть страна открытую подготовку к государственному перевороту, которую ведет Луценко и компания? Это же уголовное преступление, за которое, в нормальных государствах, следует наказание.

Спасибо коллективу "Киевского вестника" за честный труд и замечательную газету.

Предлагаю бумаги об "оранжевом перевороте", которые передаются ветеранами из рук в руки. Ознакомьтесь и вы.

С уважением,
Ю.В.РУМЯНЦЕВ,
инвалид Великой Отечественной войны.
Черкасская область.

После получения этого письма прошло две недели. Скажем откровенно - с предоставленными "бумагами" в редакции ознакомились все. И мнение было единодушным - доля правды огромная. Но это уже было, чего о нем вспоминать. Однако поведение и вседозволенное хамство объединившейся оппозиции с самооборонщиками заставили взять полученный от наших читателей "учебник по переворотам" и еще раз прочесть. А тут, как подтверждение правильности принятого решения - гость редакции со своей исповедью. Как говорится, молчать нельзя, сам Бог велел вынести все это на обсуждение народа.

Хоть и говорят в народе, что "лучше поздно, чем никогда", но все же, если бы все и всегда делалось вовремя, в жизни страны в целом и каждого гражданина в отдельности было бы значительно больше и порядка, а значит, и позитива.

Прозрел бы наш посетитель чуть раньше, сколько бы удалось уберечь людей от ошибок и обмана. А так - одни разочарования... И все-таки "лучше позже..."

Владимиру К. мы не признались, что такой же текст возмутил и встревожил наших читателей из Черкасской области, поэтому они и прислали его нам. Источники разные, а вот события изложены, что называется, один к одному. После того, как у нас оказалось два "документа", мы "погуляли" в Интернете и вытащили на свет Божий еще один...

Так вот, если проанализировать рассказанное, написанное и, самое
главное, то, что происходило на Майдане и к чему привело на самом деле, то картина вырисовывается очень нелицеприятная и угрожающая.

Пересказывать нет смысла, предлагаем ознакомиться с оригиналом, в котором раскрывается политтехнология, которая была задействована в подготовке Майдана и во время оного.

(Первоисточники печатаются на языке оригинала).

МИСТЕЦТВО РЕВОЛЮЦІЇ ТА "НАША УКРАЇНА"

В Україні здійснена революція. Натхненником, творцем і організатором революції став блок Віктора Ющенка "Наша Україна". Революція , була проведена вміло, організовано і мирними засобами.

До варіантів румунської, югославської, грузинської революції троянд на правах рівних приєдналася українська помаранчева революція. Словосполучення "помаранчева революція" міцно увійшло до лексикону політиків світу. Помаранчевий колір відтепер став символом політичної дії, політичного результату, революційного стану народу. Досвід української помаранчевої революції ретельно вивчатиметься політологами, політтехнологами, соціологами, істориками і філософами.

Керівництво "Нашої України" після виборів березня 2002 року зробило вірний теоретичний, що має величезне практичне значення, висновок. Цей висновок став для "Нашої України" методологічним принципом і керівництвом до дії. Суть його у тому, що перемогти одночасно на парламентських виборах, виборах президента і виборах в місцеві ради опозиційним силам в Україні неможливо. Необхідно зосередити сили для дії в одному напрямку і виборчу кампанію блоку поєднувати з підготовкою масових революційних дій народу, вибравши головною сценою революційної містерії столицю. Зрештою в листопадо-грудневі дні 2004 року нам вдалося реалізувати грандіозний план.

План "Нашої України" припускав одночасну роботу у різних напрямках, але підпорядковану єдиній меті. Наша робота повинна була привести до нашої перемоги, ми повинні були неподільно взяти владу у всіх гілках влади в центрі і на місцях, створити міцну базу для перемоги на виборах 2006 року.

Пропагандистську роботу блоку потрібно було побудувати так, щоб пропаганда зрослася з міфотворчістю. Міф і політична самосвідомість членів блоку "Наша Україна" повинні були зростися в єдине органічне ціле, в основі міфотворчості і пропаганди необхідно було поставити роботу по формуванню культу лідера блоку. Нам вдалося за два роки створити культ Віктора Ющенка. У самосвідомість величезної маси українського населення був упроваджений образ Месії, рятівника нації, мудрого національного лідера. Він став всенародним міфом і предметом культу. Рядові члени блоку і маси українців, відкинувши непотрібну в періоди революцій логіку та раціоналізм, стали мислити революційними міфами і міфологемами.

Масову роботу ми направили на організацію чисельних ходів, демонстрацій, мітингів. Навіть багато хто з керівників "Нашої України" не відразу зрозумів надзадачу цих заходів.

Блок зробив все для того, щоб оволодіти інформаційним полем України і зарубіжжя, стати в інформаційному полі домінуючим. І це нам вдалося. На засіданнях Верховного суду вимагають доказів. І судді йшли в руслі запропонованих блоком "загальновідомих фактів", набитих міфологем.

Ми створили про себе сприятливу думку в різних європейських та американських структурах, заручилися підтримкою урядів європейських держав і європейської преси, які разом з нами працювали на ізоляцію українських органів влади, робили пропаганду В. Януковича не ефективною, дискредитували всі почини уряду і провладного претендента на посаду президента України.

Ми перерахували основні напрямки нашої успішної, звитяжної виборчої кампанії. Але задача наша не в тому, щоб тільки констатувати відомі факти. Важливо дослідити хоча б у загальних рисах методи нашої роботи, складові перемоги, роль структур "Нашої України", обставин, що сприяли нашому успіху, і витягнути з величезного революційного досвіду уроки на майбутнє, досвід революцій і масових рухів, починаючи з визвольної війни СІЛА та від французької революції до російського перевороту 1917 року, довів, що повнокровного, масового руху без єврейського ферменту в ньому, без значної присутності євреїв в керівництві руху бути не може. Євреї додають рухові динамічність, вносять в нього організованість, додають йому масштабність. Ніхто, окрім євреїв, не вміє надати навіть окремому випадковому факту всеосяжне вселенське значення. Пригадайте хоча б справу Дрейфуса. Євреям вдалося справі звичайного капітана-інтенданта надати скандального всесвітнього значення, внаслідок чого Франція була втягнута в тривалу політичну кризу.

Керівництво "Нашою Україною" здійснювалося не головами партій, що створили блок. Керівна і організуюча роль належала оточенню Віктора Ющенка. У цьому оточенні на сто чоловік сімдесят були євреї. П. Порошенко, Е. Червоненко, Д. Жванія, Е. Гурвіц - кожний з них виконував в нашій організації і в нашій революції значну роль. Українці навіть не помічали єврейського оточення В. Ющенка. Вони чули ім'я свого кумира і йшли за ім'ям. Характерно, що після першого туру виборів на питання до виборця, за кого він проголосував, він урочисто заявляв: "За українську ідею, за Віктора Ющенка". Цей епізод пройшов по всіх каналах телебачення.

Євреї в "Нашій Україні" виконали такі важливі задачі, яких не зумів би виконати ніхто інший. По-перше, вони забезпечили підтримку нашого руху урядами та громадськими організаціями Європи та Америки. Величезну роботу в цьому відношенні виконав президент євро-азійських єврейських об'єднань Євген Червоненко. Використовуючи єврейське лобі в цих країнах, він впливав на уряди, засоби масової інформації і громадські організації в двох напрямках:

а) дискредитував українську владу, додаючи цій дискредитації тотальний глобальний характер; б) створював привабливий вигляд "Нашій Україні", її лідеру В. Ющенку. Саме Є. Червоненко організовував всі поїздки В. Ющенка до Європи, Ізраїлю та Америки. Він незмінно супроводжував його в усіх зарубіжних поїздках. Діяльність Є. Червоненка не лише забезпечила підтримку "Нашої України" світовою громадськістю і урядами, але і сформувала невичерпний потік грошових інвестицій в наш рух.

Є. Червоненко вміло пристосував до виконання своїх задач уродженця США Р. Зварича, з його допомогою зумів впливати на користь нашого руху на Парламентську Асамблею Ради Європи та ОБСЄ. Роль цих організацій у підтримці нашого руху особливо виявилася під час виборів президента і в подальші дні після виборів.

ВЛАДА ТА "НАША УКРАЇНА"

Більш ніж триста років влада в Україні була чужою та ворожою до народу. Народ завжди підозрював її у тому, що вона за зачиненими дверима державних установ робить щось недобре, шкідливе, що її дії і задуми загрожують народу новими бідами. Таке положення влади в Україні створювало сприятливі умови для розвитку нашої революції. Будь-яка вигадка про владу сприймалася народом на віру. Потрібно було давати таких вигадок більше, вони повинні були циркулювати постійно. Одна вигадка повинна була змінюватися іншою з величезною швидкістю. Люди вірили кожній з них. Опонент, (супротивник, інший кандидат в президенти, названий нашою пропагандою представником влади, ставав легко вразливим, на нього автоматично розповсюджувалися всі вигадки і міфи про владу, він ставав об'єктом ненависті, його необхідно було знищити.

Одним з важливих прийомів нашої пропаганди було приписування супротивнику дій, авторами яких і виконавцями були ми. Наприклад, люди блискавично сприйняли дві зв'язані між собою ідеологеми. Ми звинуватили владу у тому, що зі сходу цілими залізничними потягами відправляються прихильники В. Януковича в західні області, щоб вплинути на результат виборів. Одночасно розповсюджувалися чутки, що вони забезпечені пачками відкріпних свідоцтв і кожний з них проголосує десятки разів в різних виборчих дільницях. Насправді потоки людей одночасно їхали зі сходу на захід і із заходу на схід, всі вони мали відкріпні свідоцтва. Це були спостерігачі від команд В. Януковича і В. Ющенка. На захід приїхало 600 тисяч спостерігачів В. Януковича, на схід - 850 тисяч спостерігачів В. Ющенка. Вони мали право проголосувати на тих виборчих дільницях, спостерігачами на які були призначені. Наші спостерігачі були в кращому положенні. Вони їхали на автомобілях, мікроавтобусах і автобусах, маючи з собою все необхідне. Маючи транспорт, вони могли пересуватися від однієї виборчої дільниці до іншої та голосувати по багато разів. Відкріпними свідоцтвами вони були забезпечені з лишком. Боязкі спроби влади та прихильників В. Януковича сказати про це припинялися “обуренням мас” і наших засобів масової інформації.

Наше завдання полегшувалося і тим, що ми користувалися одним узагальнювальним словом "влада", маючи насправді три ідеологічні різновиди представників влади:

1. представники клану Л. Кучми і всіх попередніх урядів (в деякій мірі до них належав і В. Ющенко зі своєю командою);
2. соціально орієнтований уряд В. Януковича;
3. представники місцевої влади (переважно західних областей), що не упоралися із завданням вирішення господарської та соціальної сфери життєдіяльності своїх регіонів.

Під час виборів та революції вони поводилися не однаково, але ми свідомо про це мовчали. Перший соціально орієнтований уряд В. Януковича ми принципово при першій-ліпшій можливості ототожнювали з кланом Л. Кучми, не даючи можливості населенню усвідомити того факту, що в особі В. Януковича і його уряду населення має справу з принципово (новим для України типом уряду. Ми робили все, щоб населення не дізналося про план уряду В. Януковича про перетворення України в правову соціальну державу, справедливо вважаючи, що в цьому випадку ми будемо приречені на поразку.

Головною нашою опорою в структурах влади були всі рівні і всі гілки влади західних і ряду центральних областей України. Вибрані до органів влади мало не на мітингах періоду боротьби за незалежність України, ці люди виявилися не готовими та не здатними вирішувати Народногосподарські і соціальні задачі, керовані ними області були найвідсталішими в економічному відношенні. В цих областях сформувався найвищий рівень безробіття при найнижчій заробітній платні. На фоні східних і південних областей, що розвивалися, західні області створювали гнітюче враження. У будь-який час народ міг змістити цих горе-керівників. Ми дали їм шанс - одягнути помаранчеві шарфи, підняти наші прапори і направити обурення населення проти центральної влади, ототожнивши її з урядом В. Януковича.

Влада названих областей для забезпечення нашої перемоги повною мірою використовувала адміністративний ресурс. Службові машини, і автобуси були передані нашим агітаторам, спостерігачам, службовий транспорт та державні засоби звукопідсилення безкоштовно передавалися нам для організації мітингів, демонстрацій, ходів. Сотні тисяч людей з сільських районів перевозилися в міста для забезпечення масовості наших заходів. В цих областях збиралися кошти до фонду В. Ющенка і для фінансування заходів "Нашої України" в обласних центрах. Пропагандистським нововведенням "Нашої України" стали заяви збирачів коштів, що гроші збираються до виборчого фонду В. Януковича. Ми досягли цим міфом декількох позитивних результатів: поповнювали фонд "Нашої України", викликали обурення у підприємців, "зобов'язаних внести кошти до фонду Януковича", перетворювали кожного підприємця на добровільного і активного пропагандиста проти властей і особисто проти В. Януковича.

Спрацювала наша добре продумана ідеологема: влада західних областей не використовує свій адміністративний ресурс, вона проявляє патріотизм та націоналізм. Фальсифікатори - лише центральна влада та влада в східних областях України. У всьому, що робили структури влади західних і деяких центральних областей, ми обвинуватили центральну владу та керівництво східних областей. Рецепт був дуже простий, списаний з прислів'я: "Тримай злодія...", але він виявився дуже ефективним. Верховний суд України під тиском засобів масової інформації та мітингів повною мірою прийняв наш міф як правовий доказ.

РОЛЬ СТУДЕНТІВ В НАШІЙ РЕВОЛЮЦІЇ

Достовірно рушійною силою революції в Україні були і залишаються студенти. Робота із студентством в "Нашій Україні" ніколи не припинялася. Починали ми з проведення семінарів в обласних центрах, кущових за участю декількох областей і всеукраїнських.

Робилося все, щоб ці семінари були для студентів привабливими: безкоштовний проїзд до місця семінару, оплата відрядження, участь в семінарах іноземних інструкторів, експертів, вчених, можливість встановити нові знайомства, взяти участь у закордонних семінарах, одержати гранд для організації власних структур "сприяння розвитку демократії в Україні", концертні програми. Студентів привчали до співпраці з нами, у них створювали і переконання, що співпраця з нами для І них матеріально вигідна та перспективна в плані майбутнього працевлаштування, в тому числі за кордоном. Так нами був створений студентський актив. Ці юні люди поширювали в учбових закладах нашу літературу, газети, буклети, листівки, формували молодіжні групи підтримки наших заходів. Легальним центром всієї цієї роботи став "Інститут демократії", що фінансується із СПІА.

Особливою формою роботи із студентами була робота по залученню їх до масових заходів блоку. Ми не скупилися та не економили на студентах. Як правило, окрім безкоштовної поїздки до Києва, студент одержував за один день участі в годинному заході декілька студентських стипендій. Наприклад, в серпні 2004 року до моменту реєстрації В. Ющенка в ЦВК як кандидата на посаду президента України, ми зібрали в Києві на Співочому полі близько п'ятдесяти тисяч людей. Більше половини з них були студенти. Студентам був наданий безкоштовний транспорт. Кожен студент одержав по п'ятсот п'ятдесят гривень готівкою. Для студентів, у яких максимальна стипендія на той час складала 108 гривень, це був непоганий заробіток.

У певному значенні можна сказати, що студенти протягом двох років інтенсивно зомбувалися і допомагали зомбувати інших. У них формувався культ особи В. Ющенка. Студенти стали масовим агітатором і пропагандистом наших ідей, ідей нашої революції, розповсюджувачами нашої помаранчевої символіки... Характерним прикладом можуть бути події у Сумах. У Сумах є три малопотужні інститути. Було ухвалене рішення об'єднати їх і перетворити в університет. Серед студентів було поширено чутку, що утворення університету приведе до того, що вони отримають тільки гуманітарну освіту. Наші активісти сприяли розповсюдженню цієї чутки і перетворенню незадоволеності в акції протесту. У Сумах було споруджене студентське наметове містечко, оголошені голодовки, студенти організували протестний похід на Київ.

В результаті виконаної нами агітаційно-організаційної роботи із студентством 21 листопада 2004 року студенти першими прибули до Києва. Студенти стали тією закваскою, яка привела до зростання кількості мітингуючих.

РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В ПОМАРАНЧЕВІЙ РЕВОЛЮЦІЇ

Існує розхоже твердження, що хто володіє інформацією, той володіє світом. Ми не ставили перед собою задачі оволодіти світом. Наша задача була скромнішою. Ми бажали оволодіти розумом та помислами українців, отримати розуміння та підтримку з-за кордону (в першу чергу підтримку сильних світу цього), дискредитувати українську владу та примусити її постійно виправдовуватися перед українським народом та перед різними зарубіжними інституціями.

Гроші і формування передреволюційної ситуації в країні робили свою справу. Все більше засобів масової інформації перефарбовувалися в помаранчевий колір. Іноді ціни, призначені журналістами за себе, були такі низькі, що викликали у нас сміх. Можливо, спрацьовували низькі запити, виховані протягом років убогістю, можливо, вони цими низькими цінами демонстрували політичну лояльність до нас. В усякому разі, до початку виборчої кампанії урядову позицію та позицію В. Януковича в засобах масової інформації висвітлювати було нікому. Але навіть в цей час ми прагнули демонструвати відсутність свободи слова в Україні.

Панування у сфері інформації за наявності прогнилої і дискредитованої влади дозволяло нам діяти відповідно до революційної доцільності, ігноруючи закони, у тому числі і закону про вибори. Тільки один приклад. Всупереч закону про вибори ми створили центральний, обласні та районні виборчі штаби блоку "Наша Україна" ще в серпні 2003 року. У серпні 2003 року штаби легально приступили до повнокровної роботи. У серпні - вересні 2003 року штабами були сформовані списки членів дільничних та окружних виборчих комісій, до грудня повністю були створені бригади спостерігачів. Наші штаби протягом півтора року вели пропаганду за нашого кандидата, підібрані штабами члени виборчих комісій і спостерігачі працювали весь цей час як пропагандисти блоку і нашого претендента на посаду президента України. Влада жодною своєю дією не перешкоджала нашій роботі. Мовчали прокуратура, суди, Центральна виборча комісія, яку ми згодом звинуватили у фальсифікації виборів.

НАШІ РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОЛІТТЕХНОЛОГІЇ

У всіх розділах цього історико-політичного есе в тій чи іншій мірі розкрито багато з наших технологій. Та все ж є необхідність присвятити кілька рядків політичним технологіям, реалізація яких привела до нашої великої революції та нашої перемоги.

Відразу після виборів березня 2002 року ми, оцінивши наші можливості, дійшли висновку, що, використовуючи тільки виборчі технології , ми не оволодіємо державною владою в Україні. Виборчі технології повинні бути стократно посилені революційними технологіями. Сил на проведення революції одночасно на території всієї країни у нас не було. Революцію потрібно було здійснити в столиці та підтримати її революційними діями в західних областях. Крім того, реалізація планів В. Януковича зробила б наш прихід до влади неможливим. У правовій, соціально орієнтованій державі революції не здійснюються. Ми повинні були взяти владу або зараз, або ніколи. І для підготовки революції ми виробили три ідеологеми: 1) влада в країні належить злочинним кланам, ці клани бояться юридичної відповідальності за свої злочини, бояться свого народу і тому будуть всіма силами прагнути зберегти свій стан, вони добровільно влади не віддадуть; 2) В. Ющенко обов'язково виграє вибори, він приречений на перемогу, але влада вкраде у нього голоси, сфальсифікує вибори, оголосить переможцем свого ставленика; 3) ми повинні силою відновити справедливість - для цього організувати в Києві народне повстання, реалізувати грузинський варіант захоплення влади народом.

У всіх засобах масової інформації, на всіх семінарах, зборах та мітингах протягом двох років ми в різних варіантах невпинно повторювали ці три тези, наповнюючи їх все новими і новими фактами, чутками, подробицями! Ми ставили перед собою завдання довести їх до глибокої свідомості кожного з наших прихильників, переконати всіх, що В. Ющенко на виборах переможе і що у нього, поза сумнівом, вкрадуть перемогу. Постійною пропагандою цих тез ми повинні були довести своїх прихильників до істерії і викликати у них готовність діяти в ім'я відновлення справедливості. Ми відкрито закликали до насильницького скидання влади. Прогнила, в'яла влада ніяких заходів, передбачених Конституцією і законами по припиненню нашої діяльності, не приймала. Вона виправдовувалася і прагнула довести, що вона лояльна до будь-якої опозиції.

Будь-яка революція можлива тільки за наявності бойового осередку, спеціально підготовленої групи діяти рішуче, сміливо і зухвало. За рік до виборів ми створили і зареєстрували три громадські організації: "Пора", “Я знаю” та "За чисту Україну". Насправді це були воєнізовані загони. їх готували фахівці міліційні і військові, але , особливо багато з ними працювали іноземні інструктори. Саме вони допомогли створити з хлопців організовану воєнізовану структуру, навчили їх протистояти міліції, прийомам протидії міліції, навчили використовувати вибухівку, вогнепальну та холодну зброю. З усіх груп найперспективнішою виявилася "Пора". Очолив її одесит А. Юсов, вихований Е. Гурвіцем. А. Юсов пройшов стажування в Ізраїлі, числився при Е. Гурвіцу помічником. У певному значенні він був закінченим негідником, але саме такий тип людей нам був потрібен і його моральні якості ідеально задовольняли наші потреби. "Пору" ми узяли на утримання. Членам "Пори" ми встановили платню у розмірі 500 доларів на місяць. Вони мали протистояти загонам "Беркута" і скоювати інші дуже специфічні провокативні дії.

У червні 2003 року модель наших дій була остаточно вироблена і в серпні 2004 року вона була доведена на семінарах до всіх регіональних активістів блоку "Наша Україна". У разі програшу на виборах В. Ющенка планувалося зібрати, в Києві більше мільйона наших прихильників, перш за все студентів. Протягом доби гарячими промовами, радикальними закликами і гаслами знервувати натовп, підготувати його до дії. На другу добу передбачалося в натовпі провести диверсійний акт. У диверсії звинуватити владу, яка начебто почала силові дії проти мирної демонстрації. Цей кривавий акт повинен був переповнити чашу обурення мітингуючих і вони пішли б на штурм адміністративних будівель. Планувалося захопити Адміністрацію президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Марийський палац. Захопленням будівель революція повинна була завершитися. Ми б оголосили про повалення злочинної влади і одержали б всю повноту влади в Україні. Деякі дорікали нам, що ми готовимо не революцію, а путч, що таким чином ми встановимо в Україні диктатуру і це недопустимо. Але нам належало здійснити в Україні і в ешелонах влади такі глибокі перетворення, на здійснення яких часткової, куцої конституційної влади було б замало. Революцію планувалося зробити, як і в Грузії, за два-три дні.

Дійсність змінила наші плани. Повільніше, ніж ми планували, з'їжджалися до Києва наші прихильники. Необхідна для рішучої, радикальної дії кількість людей прибула тільки через тиждень, а не на другий день. За цей тиждень довелося структурувати і організувати людей, створити службу пропуску, поставити комендантів, розділити майдан на сектори і т. ін. У цих умовах відповідальність за диверсійний акт без сумніву впала б на структури самоорганізації мітингу.

Ядром цих структур були члени організації "Пора”. Крім того, служба безпеки України і працівники МВС України вилучили на квартирах, в підвалах і автомобілях шість вибухових пристроїв, що належали "Порі". Потрібно було вибрати іншу тактику. Нам довелося перейти до тривалого протистояння і здійснювати революцію не одночасним актом, а порціями протягом тривалого часу. Не готовність до рішучої дії, а витримка, завзятість, готовність стояти довго стали визначальним чинником революції. Та все ж нам вдалося її зробити.

Рішення парламенту про відставку уряду, про недійсність виборів у зв'язку з масовою їх фальсифікацією, прийняті задовго до рішення суду, поза сумнівом, вирішально вплинули на рішення суду. Рішення суду стало нашою найбільшою перемогою.

Р.S. Сьогодні нова перемога! Верховна Рада України затвердила новий склад Центральної виборчої комісії. Всупереч попередній домовленості, що у складі ЦВК повинні бути в рівній кількості представлені прихильники В. Ющенка та В. Януковича, нам вдалося не допустити в ЦВК прихильників В. Януковича. Центральна виборча комісія наша! Центральні засоби інформації наші! Влада в центрі дезорганізована, на місцях і в центрі вона служить нам! Другий етап революції почався в умовах більш сприятливих для нас! Перемога нам забезпечена. Якщо ж ми не зуміємо виграти вибори, ми все одно візьмемо владу, візьмемо її революційними діями. Хочемо зразу вас заспокоїти після нашої перемоги ми скасуємо нав'язане нам парламентарями ганебне рішення про конституційну реформу. Ми зосередимо всю повноту влади в руках нашого президента та його оточення. Всі представники старої представницької та виконавчої влади негайно будуть звільнені за законами революційної доцільності. Багато з них стануть перед судом. На декілька років, на весь час революційних перетворень в країні будуть скасовані всякі прояви місцевого самоврядування та автономізації. Ми створимо єдину, надійну, чітку вертикаль влади, яка буде діяти революційними методами протягом всього періоду необхідних перетворень. Для того, щоб отримати на перших порах безумовну підтримку народу, ми проведемо декілька відкритих, скандальних процесів над одіозними представниками промислових та фінансових кланів.

А теперь попробуйте не согласиться с тем, что оппозиция (в трех ее составных) нынче не работает по изложенному выше "пособию" к разрушению жизни в стране!

Давайте честно, положа руку на сердце, признаемся себе: сколько и когда бы ни была у власти Юлия Владимировна, кроме демагогии и развала, ничего на пользу людей не было сделано. Она просто великолепный игрок и фальсификатор. А еще - человек войны. Она по сути своей не может жить мирно. Нам с вами нужна постоянная разруха?

И ее, и самооборонца Луценко, и других бывших заявления о том, что нынче - бандитская власть, напрашиваются на одно определение: "чья бы корова мычала..." кто воровал вместе с Лазаренко? А при каком министре МВД лилась кровь, и творился беспредел?

Так о какой бандитской власти они говорят? Кто их может "переплюнуть"? Разве что некоторое окружение гаранта Конституции!

Не бузите, люди. Не разрешайте вашими руками рушить еле-еле налаживающийся подъем и в экономике, и в социальной сфере. Да, сразу и все исправить нельзя. Но Коалиция и Правительство взялись за улучшение жизни людей и спасение страны в целом, а "оранжевые", БЮТовцы и лу-ценковцы добиваются перевыборов, что означает - экономический спад, потом они же начнут драть друг друга за места (мы же все это уже "проходили" с ними), а страна и мы с вами за это время еще больше обнищаем. Мало 32 грн. добавки до пенсии, согласна, очень мало. Но это реально и для начала хорошо, и спасибо. Через пару месяцев еще столько, а потом еще.

А оппозиция куда зовет и что предлагает? На баррикады. Зачем? Помочь сбросить этих, чтобы воссели другие?

Вот она, действительность. Мы понимаем, что к категории "люди войны" относятся не только Ю.В. и компания, среди "рядового брата" таковые тоже присутствуют. Бог им судья. Хорошо, что их меньшинство, и значительное. А это значит, что их победить несложно. Надо только собраться для отпора. То есть, необходимо проявить активность, потому что мы уже увидели, к чему привела пассивность с 2002 по 2006 годы!

Оперативность, собранность и единство - как мыслей и целей, так и действий - вот путь к Победе над поклонниками разрухи и лжи.

Архів, сортувати за: Нові Відвідувані Коментовані