Люди… будьте пильні! (Юліус Фучик)

ЗВЕРНЕННЯ Антифашистського комітету України до народу, до всіх політичних та громадських сил України

Співвітчизники, громадяни!
Батьківщина в небувалій небезпеці!

Кажуть, що історія не вчить нічому, крім того, що вона нічому не вчить. Невже це дійсно так? Не хотілося б у це вірити. І все ж, факти переконують…

Сімдесят чотири роки тому, 31 січня 1933 року, через день після приходу націонал-соціалістів до влади в Німеччині, головний пропагандист країни Йозеф Геббельс записав у своєму щоденнику: “Рейхстаг розпущено. Через чотири тижні — нові вибори”.

Що відбулося в наступні дванадцять років, сьогодні знає кожний. Загибель щонайменше п’яти мільйонів німецьких хлопців на фронтах Другої світової війни; половина Німеччини в руїнах після союзницьких бомбардувань; всесвітнє визнання керівників країни злочинцями, міжнародний трибунал і суворі вироки фашистським ватажкам. Та, на жаль, ми не часто згадуємо, які події передували приходу гітлерівців до влади і, фактично, визначили наперед страшну долю німецького народу.

У 1930 році криза світової економіки руйнівним валом докотилася до Німеччини. Число безробітних почало катастрофічно зростати. Промисловість була зруйнована, в містах панувала розруха. Очікувані податки до казни не поступили, дефіцит бюджету становив колосальну цифру у сім мільярдів марок. Все частіше траплялися випадки смерті людей від голоду. А влада лишалася безсилою допомогти народу. Дослідниця нацистської доби Анна М. Зігмунд пише про тодішню політичну ситуацію: “Найбільшу проблему складали непоборні протиріччя та нездатність прийти до консенсусу 50-ти партій в парламенті Веймарської республіки”.

На цьому трагічному фоні, намагаючись створити дійовий уряд, влада оголосила нові вибори до рейхстагу. Гітлер, який тоді навіть не мав німецького громадянства, виступив з палким маніфестом, де закликав “знищити політичних банкротів наших старих партій”. Знедолений, розгублений народ повірив у добрі наміри НСДАП, у те, що нарешті у нації з’явилися довго очікувані рятівники. На виборах нацисти одержали 107 місць у парламенті і стали найвпливовішою фракцією. Газета “Франкфуртер цайтунг” писала тоді: “Протест проти жахливої економічної розрухи… породив у багатьох ці ідеї: партія, за яку вони голосували раніше, не допомогла їм, так що вони вирішили спробувати щось інше, адже Гітлер обіцяє їм силу, успіх та благополуччя”.

Протягом наступних років під впливом нацистів та їх фінансових покровителів, німецьких і закордонних олігархів, в країні кілька разів повторювалися дострокові вибори. Так, у 1932 році, крім двох турів президентських виборів, двічі пройшли парламентські. Але гітлерівці ніяк не могли задовольнитись їх результатами. В січні 1933 року хворий 86-річний президент Гінденбург призначив рейхсканцлером Гітлера і виконав його вимогу про ще одні термінові вибори. Першого лютого рейхстаг було розпущено наказом президента, нові вибори призначено на 5 березня. За місяць “передвиборчої підготовки” нацистські штурмові загони СА, в яких було багато кримінальних злочинців, та особиста гвардія фюрера СС піддали Німеччину масовому терору, були вбиті або ув’язнені тисячі людей. Запрацювали так звані “стихійні” концентраційні табори, відкрилися перші офіційні — Дахау, Заксенхаузен, Остгофен. З метою знищення свого головного супротивника, німецької компартії, 27 лютого нацисти підпалили рейхстаг і оголосили винуватцями комуністів. Нарешті, пройшли вибори, які під безпрецедентним тиском НСДАП та організованих нею масових демонстрацій дали гітлерівцям майже половину місць у парламенті.

І ці вибори стали останніми в 12-річній історії “третього рейху” — прийшла пора абсолютної фашистської диктатури, парламент більше не діяв. Гітлер розправився не тільки з партіями, які були проти фашизму, але й з нейтральними ба навіть симпатизуючими. В липні 1933 року НСДАП залишилася єдиною політичною партією Німеччини. Її влада була абсолютною і гранично жорстокою: з 1933 по 1945 роки більш як три мільйони німців з політичних причин потрапили до концтаборів або на каторжні роботи…

Зверніть увагу на історичні аналогії! Перед нами знову — вкрай реакційні, зв’язані з криміналом політичні сили, які рвуться до безконтрольного панування над країною. Перед нами відверте, бо цілком безкарне фінансування цих сил західним капіталом. Перед нами створюване ними ядро структур, підозріло схожих на загони СА. Перед нами хоч і не старий, але безвольний президент республіки, який на вимогу оскаженілих реакціонерів намагається розпустити парламент і призначити дострокові вибори. І, до речі, фюрер новітніх “демократичних” нацистів зовсім не обов’язково має носити брюки…

То ж будемо чекати появи “четвертого”, українського “рейху” — чи встанемо всі разом, хоча б тимчасово позабувши про наші розбіжності, проти спільного ворога, за мир і єдність у державі, за Конституцію, за цивілізовану демократичну Україну?

Вибір за нами.

Архів, сортувати за: Нові Відвідувані Коментовані