Партійне життя

ТУТ ПЛАКАЛА ЗЕМЛЯ...

Люди! Зупинимося! Схилимо голови!

Зараз тут, в зелені меморіального парку, панує тиша. А тоді, коли повітря розривали автоматні черги і передсмертні стогони, здавалося - плаче сама земля...

65 років тому тут, в Бабиному Яру почалися масові розстріли радянських громадян.

Їх вбивали за національними ознаками: євреїв - за те, що вони були євреями, циган - за те, що вони були циганами, слов'ян - за їх слов'янське походження. Їх вбивали з політичних мотивів: заложників - щоб застрахати населення, комуністів і комсомольців, радянських військовополонених і підпільників - щоб позбавити народ стрижня Руху опору. Їх- дітей, жінок та чоловіків, старих та малих - вбивали з чисто корисливих мотивів: щоб "звільнити" територію для самозваних "хазяїв". Їх -людей - вбивали тільки за те, що вони були людьми...

Їх вбивали нелюди - гітлерівські фашисти та їх місцеві націоналістичні посіпаки.

Це жахіття вбивства тривало довго, дуже довго... З тієї чорної днини 19 вересня 1941-го року, коли над златоглавим Києвом опустилася темрява гітлерівської ночі, і до 6 листопада року 1943-го, коли Червона Армія принесла нашому місту світло визволення.

Цілих 778 днів мороку окупації... Сотні тисяч невинно убієнних...В Дарницькому концтаборі...В гестапівських катівнях... В концтаборі на Сирці... Просто на вулицях міста...

І найбільше - тут, в Бабиному Яру. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941-го вбивці з есесівської зондеркоманди 4а та їх жовто-блакитні лакузи забрали життя більш ніж в 33 тисяч наших співвітчизників. Найбільша братська могила України...

Зупинимося, кияни! Зупинимося хоча б на мить! Помовчимо на згадку про невинно убієнних!

А ще - замислимося над тим, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому.

Адже нині, як і 65 років тому, є американський претендент на право панування в цілому світі. Адже є і в нас, в верхах української влади його вірні лакузи. Адже є нащадки гітлерчуків, які намагаються виправдати дії своїх кривавих попередників. Адже є ті, що захлинаються в звірячій ненавистідо спадкоємців країни переможців над фашизмом.

Але є імісця, які знов і знов вимагають: не забувайте!.. пам'ятайте!.. не допустіть повторення подібної трагедії!..

Історія застерігає: антирадянщина, антикомунізм - пряма дорога до фашизму. Фашизм - це смерть. Життя має здолати смерть!

Люди! Зупинимося хоча б на хвилину! Вшануємо безвинного загиблих!

Зробимо все заради життя!

Київський міськком Компартії України

Архів, сортувати за: Нові Відвідувані Коментовані