Комуністичний проект України

Дорогі товариші, брати і сестри!

Я – ваш православний співгромадянин, віруючий канонічної Української Православної Церкви. Як вам відомо, між Церквою та Комуністичною партією України на найвищому рівні домовлено про співпрацю. Сам Бог велів, якщо хочете, аби ми в інтересах утвердження суспільного блага загострювали увагу не на розбіжностях, а на спільних тактичних цілях.

У нас одна столиця, один народ, єдина історія, одна земля, а вже небесні горизонти кожен встановлює собі індивідуально. Ми робимо на землі спільну справу, хоч і різними шляхами – відстоюємо фундаментальні цивілізаційні цінності, на які спрямовано шалений наступ одвічного наклепника-сатани, чи наддержавного монстра бездушної “влади капіталу” – яка, зрештою, різниця?

“Не убойтесь от убивающих тело, души же не могущих убити”, - сказав Христос Спаситель два тисячоліття тому вічні слова. Мають перспективу змінити щось на краще у жахливій, розпроданій, зневіреній сучасності лише сміливі борці, - люди душі, люди ідеї. В нинішній Україні видно тільки дві суспільні сили, кращих представників яких (а їх достатньо) ніколи не куплять і ніколи не залякають. Навіть ціною власного життя вони будуть готові оплатити перемогу у цій війні, що ведеться силами світової тьми проти нашої “руської правди”, віковічних цінностей громади, проти слов’янської православної цивілізації, проти людського в людях. Гадаю, зрозуміло, про які дві суспільні сили йдеться.

Я пропоную згадати, наприклад, що Зоя Космодем’янська була онучкою тамбовського священика; був “поповичем” і один із чільних маршалів ВВВ. У справжнього героїзму один корінь - од вічної Правди. Сьогодні до канонічних храмів приходять онуки чи діти тих простих, рядових радянських комуністів, які свято вірили ідеї суспільного щастя, безкорисливо творили добро, як заповідав Іісус Христос, хоча не називали себе християнами. Вони дочекалися не тріумфу ідеї, а апогею підлоти, зрадництва, запроданства, померли у злиднях, оббрехані і зневірені… Ми, православні люди, - не секта й не ізольований орден. Чаючи Царствія Божого в душах наших тут (як торжества добра в собі) та опісля земного життя, ми і на землі працюємо та творимо, як заповідано Богом та прикладом наших предків.

А спільний наш із вами кодекс – совість. У протестах проти НАТО та євроатлантичної мишоловки – ми спільно з вами. У закликах до консолідації зусиль трьох братніх східнослов’янських народів – ми з вами… Ми також за те, щоб від плодів своєї праці користався трудівник, виробник благ, а не паразит і спекулянт. “Не работающий да не яст” – це вперше, між іншим, сказав у своєму посланні ще в І столітті нашої ери святий апостол Павел. Ми проти перекручення історії, проти потоку лжекультурних нечистот, насаджування насильства і цинізму, тупого отваринюючого споживацтва. Нам шкода тих духовно осліплих людей, які, отримавши всі доступні блага у великій державі – освіту, звання та посади, житло, суспільний статус, - тепер відрікаються самих себе, плюють у криницю, викопану батьками й дідами. Їм страшно зізнатися, що справжня Україна, а не плюскла декорація, таки була, була саме тоді – зі здоровим працьовитим народом, могутніми заводами та фабриками, потужною наукою, мільйонними тиражами українських книг, всенародною пошаною до трударів, героїв, митців. Щось із тієї доби треба відкинути, як таке, що не спрацювало. Але в цінностях совісті, в уявленнях про особисту порядність і суспільну справедливість – ми не маємо значних суперечностей із комуністами.

З нами Бог! Хай живуть Совість, Правда і Добро!

Архів, сортувати за: Нові Відвідувані Коментовані